Як у Харкові згадали Крути
Вчора ми відзначали 101 роковини бою під Крутами. Ця подія і героїчна, і траґічна, і повчальна. Тому вона є пам’ятною.
На початку січня 1918 року більшовики контролювали Харківську, Катеринославську і Полтавську губернії і розгорнули наступ на Київ. Наступ вели двома групами: одна уздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – в напрямку Курськ-Бахмач-Київ. У Бахмачі обидві групи об'єдналися.
Запеклі бої біля станції Бахмач велися 25-27 січня. Місто українським військам довелося залишити і відступити до станції Крути.
Як підкріплення, в Крути були спрямовані Перша Українська юнацька (юнкерська) школа ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400-450 курсантів і 20 старшин (офіцерів). До них приєдналася перша сотня (116-130 чоловік) добровольчого Студентського куреня січових стрільців.
У більшості з них не було достатньої військової підготовки, озброєння та екіпіровки. До курсантам, студентам і гімназистам приєдналося ще близько 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва з Ніжина.
За різними підрахунками, в Крутах перебувало від 420 до 520 юнаків і студентів, які мали на озброєнні до 16 кулеметів, бронепоїзд під командуванням сотника М. Ярцева і бойовий склад сотника С. Лощенко.
Близько шостої години тривав бій з більшовицькими військами загальною чисельністю близько 4800 чоловік.
Я орґанізовував пам’ятний вечір «Славні Роковини» у Книгарні «Є». Це була лекція професора ХПІ Леоніда Савченка, а потім я розповів про сучасні звичаї, пов’язані із спогадами про Героїв Крут. Пан Леонід детально розповів про політичні події що відбувалися сто один рік тому, трохи про військову обстановку. Особливу увагу приділив інформаційним війнам аґресивної Росії, які велися тоді та які иакож ведуться і зараз.
Зала була повна. Навіть переповнена. Більше половини залу – діти. Це пластуни.
Не знаю, добре це чи погано, але відсотків вісімдесят від присутніх — були учасники різних патріотичних орґанізацій. Окрім пластунів та просвітян прийшли кілька членів «Правого Сектору».
Ті, хто не були членами орґанізацій, поводилися дуже активно, задавали питання, жадібно вбирали інформацію. Доцент Вадим Золотарьов, у якого історія – це хобі, нагадав про видатного харківця Валентина Отоманівського, який воював під Крутами, а згодом став світилом нашого медінституту. Мені довелося розкрити таємницю, що у «Просвіті» давно цікавляться цією видатною постаттю і наступного року ми присвятимо вечір Героїв Крут саме йому!
Я робив рекламу фільму «Крути-1918», який має з’явитися у кінотеатрах сьомого лютого. Адже ми повинні всі на нього піти! Гості вечора розібрали книжки крутянської тематики, які були у Книгарні «Є», дуже зацікавилися сайтом kruty.org.ua . На ньому описано багато крутянських звичаїв, зокрема, найцікавіший із них - «крутянський піст». Я підкреслив, що ці звичаї – потужний інструмент саморозвитку, і якщо в центрі системи цінностей завжди буде саморозвиток, нас перемогти буде неможливо, що тоді на нас ніхто не нападе і тоді буде мир.
Після цих слів я нагадав про звичай, який я започаткував рік тому. Він полягає в урочистому передаванні особливої книги, яка існує в одному примірнику та присвячена Крутам. Книгу показали гостям і одна людина, яка її вже прочитала, під оплески передала її наступній, яка була у черзі.
Ми розгорнули національні прапори і рушили колоною осіб від Книгарні «Є» до Каменя Незалежности. По переду колони несли книгу-реліквію, діти несли прапори, нас поступово ставало більше і більше. До нас долучалися перехожі. Наші гасла викликали відгук та радість у деяких перехожих, хоча деякі дивувалися чи лякались.
Нарешті, біля Каменя Незалежности ми долучилися до мітинґа із шестидесяти людей, який орґанізувала Спілка Української Молоді.
Там ми дізналися, що вдень ще була чудова і яскрава акція цієї спілки та орґанізацій «Сокіл» і «Правий Сектор». Вона полягала у тому, що на мосту між Держпромом і головним корпусом університету повісили великий банер на славу Героям Крут і запалили фаєри. Знизу це бачили автомобілісти та сиґналили, махали патріотам.
На мітинґу виступили представники «Спілки української молоді», «Просвіти», «Сокола». Я у своєму виступі зазначив, що приклад крутянців особливо цінний тим, що вони вчать нас як жити за ідею, як бути щасливими. Що їхня самопожертва — зокрема і доказ того, що вони представляли найкращу частину тогочасного українського суспільства.
Учасники акції співали патріотичних пісень та славили у своїх гаслах захисників України усіх часів.
Приємне враження справила спільна робота різних орґанізацій та незалежних активістів. Не зважаючи на те, що цього року не було факельної ходи, можна сказати, що Героїв Крут у Харкові вшанували дуже достойно.
Ігор Алексєєв, член Ради ХОО ВТ «Просвіта»