Як харківські волонтери допомагають нашим захисникам-гвардійцям

У «Дружніх пакунках» від волонтерської групи «Friendly parcels» крім смаколиків, ліків, спальників, теплих речей та іншого потрібного гвардійці завжди отримували написані від руки паперові листи від дівчат-волонтерів для незнайомих їм, але дуже рідних захисників.

Про мотивацію волонтерів та бажання робити більше розповідає 5 Слобожанська бригада НГУ

На дворі закінчується жовтень 2024 року. Два з половиною роки війни зробили нас всіх втомленими та роздратованими. У більшості вже знизився поріг стурбованості, сирена за вікном стала фоновим саундтреком нашої реальності. Родичі закордоном живуть вже в іншому всесвіті. Думки скачуть – скоро буде 1000 днів, а скільки ще? Багато хто правдами-неправдами виїжджає з країни у пошуках життя без вірогідності прильоту ворожої ракети у власний під'їзд. Але це лише половина історії, є й інші приклади. Саме про них піде мова сьогодні.

Існують люди, чий календар застряг на даті 24 лютого 2022 року та нагадує про той жахливий зимовий ранок щоразу, як трапляється гучний звук. Одні з них свідомо взялися до зброї, інші всю свою енергію спрямували на допомогу першим. Обидві категорії щоденно ведуть свої бої та виборюють спільну перемогу власними силами, нервами та здоров’ям.

Олена Борисенко, засновниця волонтерської групи «Friendly parcels», допомагає 5 Слобожанській бригаді НГУ (та не лише нам) з весни 2022 року. Спочатку це були «Дружні пакунки» зі смаколиками, надалі пакунки стали містити ліки, хімічні грілки, спальники, теплі речі. Але була ще одна особливість, яка стала їх візитівкою. В усіх посилках від дівчат-волонтерів були написані від руки паперові листи для незнайомих їм, але дуже рідних захисників.

На питання про причину заснування «Friendly parcels» Олена відповіла: «Це вийшло само собою. Ми з сестрою почали збирати та відправляти посилки-підтримки нашим захисникам. Поступово до цієї активності доєднувалися друзі. Сьогодні нас ціла команда однодумців, наш темп підтримки тільки збільшується».

Олена Семенова викладає іноземні мови у Харкові та навіть не думала виїжджати з міста, бо точно знала – хоч би як важко не було, а в Харків ворогу не зайти. З перших днів повномасштабної навали ворога Олена щоденно працювала та більшу частину заробітку перераховувала на користь Сил Оборони у всілякі фонди та на прохання тих знайомих і друзів, хто особисто боронив країну від ворога. Але трохи згодом вже сама почала вести збори та втілювати потреби гвардійців 5 Слобожанської бригади у життя. То були тепловізори, антидронова рушниця, генератор, квадрокоптер, акумулятори для рації. Ми запитали Олену, чому вона так наполегливо допомагає саме бійцям НГУ.

Відповідь була дуже емоційною: «Допомагаю, тому що вони пішли воювати, а я ні. Тому що вони пожертвували своїм життям і родиною заради того, щоб у нас всіх було життя і майбутнє без «руського миру». І мені дуже хочеться створювати саме той надійний тил для них - щоб вони відчували, що їх вчинок не марний. Це спосіб сказати їм ДЯКУЮ. Бо вони всі НАШІ».

Антон Литвиненко після закінчення харківського політеху спробував бути інженером, потім шукав себе в торгівлі, але знайшов у IT-індустрії. Технічний склад розуму спонукає до чіткої та планованої роботи. З початком великої війни зібрав всю свою родину і вивіз подалі від зони бойових дій, а сам залишився в Україні. Спочатку працював та допомагав війську грошима. Але ж можна більше. Зваживши свої таланти та можливості, Антон навчився збирати FPV-дрони. Перша ж спроба виявилася вдалою – пташка полетіла. З того моменту деякий час Антон збирав дрони-камікадзе за власний кошт…

«В моїй країні йде війна. Я ненавиджу ту погань, яка напала на нас. Я дуже вибагливий до себе. До того, як почав збирати дрони, я донатив, і хоч то були відносно немалі суми - це дуже пасивно, мене гризла совість, що цього недостатньо. Отак виникла ідея інженерити. Довго не вірив, що воно вийде, але як інакше бути впевненим, що твої донати використані ефективно? Хоча досі є сумніви, що я роблю достатньо. В мене досі немає впевненості у завтрашньому дні. Думка, що своїми діями я допомагаю наближати нас до часу «Х», що мої дії можуть врятувати чи допомогти на фронті - гріє мені душу», - так прокоментував свою позицію Антон Литвиненко.

Мало хто розуміє ті проблеми, з якими стикаються волонтери. Попри всі перепони зі звітністю, постійною зміною законодавства та політики банків, вся діяльність існує в полі соціальних мереж. Всі ці мережі постійно обстежуються ворожими бото-фермами, які запрограмовані на блокування наших ресурсів. Тому війна на інформаційному фронті теж не стихає ніколи.

Волонтерське об’єднання «Friendly parcels», Олена Семенова та Антон Литвиненко були нагороджені 5 Слобожанською бригадою пам'ятними медалями «За патріотизм та співпрацю».

«Це велика честь отримати відзнаку. Та найбільша нагорода для мене – це розуміння, що наші дії додають сил і можливостей нашим захисникам у їх щоденній роботі. Волонтерів надихають саме вони», - сказала засновниця об’єднання волонтерів Олена Борисенко.

«Для мене це стояти пліч-о-пліч з Нашими Воїнами та розуміти, що я допомагаю. Реальний доказ того, що я можу робити свій внесок в спільну боротьбу. Це велика честь і зустрічне «ДЯКУЄМО І ТОБІ»,- сказала волонтерка Олена Семенова.

«По-перше, це було неочікувано. Я навіть своїм очам не повірив спершу, для мене це велика Честь. По-друге, мені, звісно, дуже приємно, це для мене є визнанням моєї праці, що я роблю щось правильне. По-третє, до кінця не впевнений, що я її гідний, бо для мене, те що я роблю, не є чимось неможливим чи неймовірним... Коли я починав збирати дрони, цифра 50 була недосяжною, а зараз мені вона здається незначною, крапля в морі... Важко все передати словами», - зазначив волонтер та дроноробець Антон Литвиненко.

Спільна мета об’єднує навколо себе. Всі троє наших героїв вже 8 місяців щоденно працюють над створенням бойових пташок, що шлють пекельні привітання загарбникам на землі, яка їм ніколи не належала. 5 Слобожанська бригада НГУ регулярно зменшує чисельність ворожого контингенту в тому рахунку і завдяки нашим волонтерам.