У Харківському ліцеї №54 відкрили меморіальні дошки загиблим бійцям Національої гвардії України Вадиму «Омуту» Маньку та Дмитру «Дейджу» Кочеткову.
Про це повідомляє Відділення інформації та комунікації Східного ТУ НГУ.
Вадим Манько посмертно нагороджений «Золотою Зіркою», Дмитро Кочетков – загинув у Маріуполі, де на «Азовсталі» займався евакуацією поранених.
У заході взяли участь командування Східного територіального управління, представники органів місцевої влади, родини полеглих, друзі, побратими, вчителі випускників та жителі району.
«З 2014 року у нас триває кривава війна, вона забрала життя сміливих воїнів, цивільних, вона розбила родини, зруйнувала українські долі і ми повинні про це пам’ятати. Сьогодні український воїн для всього світу – це символ мужності, незламності, героїзму, символ боротьби за справедливість і за правду. Нажаль воїни ціною власного життя виборюють нам свободу. Кожен із нас, кожен українець сьогодні в неоплатному боргу перед батьками цих мужніх і незламних героїв», – зазначила заступниця голови райадміністрації Олена Жученко.
Капітан Вадим Манько з перших годин ворожої навали захищав рідне місто. Позивний «Омут» гвардієць отримав через свій характер – був скромний і мовчазний, залишався благородною людиною і надійним товаришем, який пожертвував власним життям задля порятунку побратимів.
«Кажуть діти полковників та генералів не воюють та не вмирають. Вадим двічі був поранений про це навіть не знала ні його дружина, ні мати, знав тільки я, як батько, їздив до нього в госпіталь крадькома і не казав нікому. Без нього, без нас, без вас Харків би не став містом-героєм, тому що кожен з нас хто живе у нашій вільній, незалежній державі, повинен боронити і захищати її. Хочу висловити всім хто прийшов сьогодні сюди подяку і побажати нам скорішої перемоги, іншого шляху у нас немає», – зазначив батько Вадима полковник Андрій Манько.
Зі слів класного керівника Вадима, він був інтелігентним, добрим та порядним, однокласники характеризують його, як відкритого та щирого.
«Завжди коли зустрічала Вадима раділа за нього, який він був красивий у формі та статний. Завжди спостерігала за його поглядом, який був з промінцями доброти, цікавинки, зараз дивлячись на портрет, очі як попелом посипані, що ж ця дитина бачила… Дуже боляче, що хлопці повернулись до школи, щоб залишитись тут назавжди», – поділилася класний керівник Вадима Манька Олена Лелякова.
Вадим Манько – навічно зарахований до лав Національної гвардії України. Для військовослужбовців спецпідрозділу «Омега» було честю вшанувати пам’ять побратима.
«Ми з Вадимом були дуже близькими друзями, обидва жили в цьому районі, коли в академії курсантами навчались ходили туди разом, приїжджали додому разом і потім так сталось, що ми почали проходити службу в одному підрозділі. Це була та людина, до якої завжди хотілось зайти, щось з ним обговорити. Навіть коли почалась повномасштабна війна, окупація Харківської області ми приїжджали з завдання, ми проходили службу в різних групах, але часто після завдання зустрічались, ділились своїми враженням, розповідали як пройшов день. Це людина з великої букви, це справжній герой, це людина за якою я справді сумую і кожного дня згадую, як ми проводили час. Це людина, якої мені дуже не вистачає», – додає командир групи спеціального призначення на псевдо Мойша.
Герой загинув 13 серпня 2022 року під час виконання завдань на півночі Харківщини. Вадиму Маньку за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). За рішенням Харківської міської ради колишня вулиця Чкалова в Київському районі Харкова носить ім’я Вадима Манька.
«Я був його побратимом і безпосередньо під час загибелі Вадима був разом з ним, під час цієї операції. Це була штурмова задача, нам потрібно було вибити російські війська однієї з позицій, але вони там сильно замінували її і укріпрайон був тяжкий для нас. Під час штурму двоє військовослужбовців з нашої групи отримали поранення і командир групи прийняв рішення визвати групу евакуації, безпосередньо старшим цієї групи евакуації був Вадим. Бронеавтомобіль наїхав на протитанкову міну і Вадим отримав поранення несумісні з життям», – розповів командир окремого загону спеціального призначення «Омега» на псевдо Кекс.
Нацгвардієць Дмитро Кочетков з початком російської агресії проти України у 2014 році не зміг залишитися осторонь, почав їздити на схід як волонтер, а у 2015 році вступив на службу до полку «Азов».
«Дейдж був хорошим хлопцем. Приєднався до полку «Азов» в 2015 році, був бойовим медиком, витягував хлопців з під завалів, безпосередньо на «Азовсталі». Був хорошим побратимом, завжди приходив на допомогу, коли треба було, не треба, завжди був на допомозі. Ніколи нічого не просив, був мужнім воїном, загинув зі зброєю в руках, рятуючи людей. Був спортсменом, займався альпінізмом, завжди був позитивним, завжди йшов тільки вперед», – зазначив представник бригади «Азов» на псевдо Марін.
З початком повномасштабної війни Дмитро обороняв Маріуполь, на комбінаті «Азовсталь» боєць займався медичною евакуацією поранених, на його рахунку десятки врятованих життів. 19 квітня 2022 року під час бою «Дейдж» загинув. Посмертно старший солдат Кочетков нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
«Мій брат був величною людиною, найсміливіший, найдобріший, найхоробріший. Всі в «Азові» його знали і пам’ятають досі, телефонують і розповідають яким він був героєм, але не тільки він герой. Герої всі хто загинув за нашу свободу і незалежність, всі хто воюють зараз, всі вони герої. Ці меморіальні дошки моєму брату і Вадиму встановлені для того, щоб ми ніколи не забували якою ціною дається нам ця свобода», – зазначив брат Дмитра Кочеткова.
Присутні вшанували пам'ять загиблих героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дошок.
Вічна слава Героям! Вони назавжди в строю, назавжди в пам'яті!
