Переселенка здійснила свою мрію у Національній гвардії України
Її життя кардинально змінила війна. 2014 рік приніс біль розлуки зі звичним побутом та відчай невідомості. Проте вона знайшла в собі сили боротись та перемагати.
Сьогодні Ольга Башова з гордістю носить лейтенантські погони та обіймає посаду заступника начальника фінансового відділу Східного територіального управління.
Дев’ять років перед війною уродженка села Стебного, що на Черкащині, пані Ольга жила в Донецьку. До колишньої шахтарської столиці розподілили її чоловіка, і вона туди поїхала за ним. Її Роман служив у військовій частині 2240. Жили в гуртожитку військової частини 3037. Вона була економістом у дитячому санаторії. Мали багато друзів. Життя було спокійним та розміреним. Та всі плани і надії на майбутнє, які будувала собі родина Башових, полетіли шкереберть з приходом адептів «російської весни».
«Ситуація загострювалася. Надії, що всі ці події завершаться швидко та мирно, танули на очах. Неприємні спогади. Довелося залишити все те майно, яке прижили за дев’ять років. Моє місце роботи знаходилося на вулиці Щорса. Там була захоплена будівля СБУ. Ми все це бачили і не вірили, що це відбувається з нами. Там постійно виникали бійки та сварки між кланами бойовиків. Одного разу нас під прицілами вивели з будівлі», – розповідає пані Ольга.
Розуміння, що тепер не буде так, як раніше, прийшло з виходом частини 3037 з Донецька. Залишатися далі в окупованому терористами місті дружині військового було небезпечно.
«Мій від’їзд супроводжувався рейдерським захопленням приміщень вокзалу. Була жахлива стрільба. Я молилася, щоб поїзд все таки поїхав, і я дісталася до місця призначення, я їхала тоді до мами з однією сумкою літніх речей. Нічого більше взяти не вдалося. Встигла тільки попрощатися з друзями. Більшість з них потім теж виїхали»
Але треба було жити далі. Часу на переживання та рефлексій не було. Довелося все починати заново.
«Приїхала до Харкова в серпні місяці. В жовтні вийшла працювати сюди у Східне територіальне управління. Колектив мене сприйняв добре. Душе швидко адаптувалася. Робота, яка тобі подобається, допомагає відволіктись від проблем. Як і сімейні клопоти, адже син тоді пішов у перший клас. Це все спрямовувало думки лише на краще»
Пані Ольга швидко завоювала довіру колег. Терпіння та наполегливість зробили своє. Поступово прийшло рішення – підписати контракт з Національною гвардією України та будувати військову кар’єру.
«Я працювала тут службовцем з 2014 року. Спочатку – бухгалтером-касиром, потім нараховувала забезпечення, далі стала помічником фінансового відділу, але це вже я була контрактником. У 2018 році стала заступником начальника фінансового відділу та отримала первинне офіцерське звання».
Як з’ясувалося, Ольга мріяла стати військовою з дитинства. Проте не очікувала, що це ідея колись стане реальністю.
«Якщо чесно, я дуже давно мріяла про це. Але фінансовий стан батьків не дозволяв мені вступити до вищого військового навчального закладу. Тому моя дорога до цього була складна. Проте у мене й чоловік військовий, і завжди мене приваблювала форма. З часом завдяки старанню та терпінню, мені вдалося здійснити свою мрію»
Навчальний збір з підготовки молодого поповнення пролетів, ніби одним днем.
«Це були трішки й сльози. Я вже не була вісімнадцятирічною дівчиною. До цього раніше не була у цій сфері. Тому було дуже страшно. Це було нове і цікаве. Важче було фізично. Але хлопці, які були на КМБ, допомагали в якійсь мірі. Після Донецька було трошки страшно. Але я впоралася з емоціями, і, навіть, на відмінно відстрілялася з автомата, єдина з дівчат».
Вона звикла всього добиватися власною працею. Сьогодні, оглядаючись на останні роки, лейтенант Башова зізнається, що стала щасливою.
«Маю міцну родину, друзів. Мене підтримують син та чоловік. Я маю роботу, на яку іду з бажанням, і яка гідно оплачується. Я потрапила в гарний колектив, де можу реалізувати себе. Ми ставимося один до одного з розумінням, допомагаємо один одному».
Сьогодні у військових формуваннях постійно зростає частка жінок. Ольга Башова впевнена, що це відбувається тому, що материнський інстинкт робить їх більш уважними, турботливими, допомагає зосередитись на вирішенні проблемних питань, докопатися до їх суті. Причому така трансформація зробила її родинне життя ще міцніше.
