Карантин вніс суттєві корективи у роботу станцій переливання крові – кількість донорів різко скоротилася.
Військовослужбовці Східного територіального управління НГУ без вагань вирішили допомогти медикам та взяли участь у акції здачі крові.
Харківській обласний центр служби крові закликав місцевих громадян долучитись до донорської справи. Медики зіткнулися із дефіцитом донорів при тому, що мають постійно оновлювати запас препаратів крові.
«Карантин сильно вплинув на нашу роботу. Число донорів впало у чотири рази. А ми маємо щонайменше видати до 2000 доз еритровмісних компонентів лікарням щомісяця. При чому, щоб отримати одну таку дозу вагою 250 грам, ми маємо взяти кров у одного донора. Це, звісно, в ідеалі, адже частина доз вибраковується. Тим часом до карантину ми брали кров з п’ятнадцяти наших відділень трансфузіології у Харкові та області. Тепер нам кров передає лише відділення у Чугуєві та декілька лікарень. Ми, навіть, пустили мікроавтобус від Держпрому, щоб возити донорів до нас, але їх все одно бракує. Ситуація поліпшилася тільки тоді, коли нам на допомогу прийшли військові», – пояснила завідувачка відділу заготівлі крові та її компонентів Харківського обласного центру служби крові Аліна Потапенко. До речі, на сайті цього закладу зазначено, що підтверджень тому, що COVID-19 передається через донорську кров немає у світовій практики.
Сам процес здачі відбувається із максимальним врахуванням карантинних заходів та можливостей трансфузійного центру: без черг та довгого очікування, з дотриманням необхідної дистанції. Користуючись нагодою, ми розпитали військових, про їх особистий досвід донорства.
«Я, особисто, здаю кров третє. Вперше це сталося наприкінці дев’яностих. у Львові. Всім складом батальйону спеціального призначення вирішили піти і здати, разом із солдатами. Ще здавав, коли сталася Скнилівська трагедія, це було, коли служив у військовій частині 3002. І третій раз ось зараз. Більшість з нас здає кров саме для онкохворих діток. Наразі на Харківщині ускладнилася ситуація з виготовленням препаратів крові через карантин. Ми не мали морального права лишитись осторонь», – розповів начальник Східного територіального управління Національної гвардії України генерал-майор Олег Сахон.
Одними з перших, хто відгукнувся, були бійці окремого загону спеціального призначення Східного територіального управління. Легкі на підйом, вони прибувають невеличкими групою, здають кров і вирушають, хто на службу, а хто – відпочивати.
«Перший досвід здачі крові мав у Києві, ще коли був курсантом. Все відбулося без жодних проблем. Маю третю позитивну групу, дотримуюсь здорового способу життя, дбаю про гарну фізичну форму. Тут аналізи теж показали, що все гаразд. Зараз виникла така гостра проблема з браком крові, тому вирішив допомогти», – поділився військовослужбовець окремого загону спеціального призначення Ярослав. Розповідає, що завжди дотримується всіх рекомендацій медиків та перебуває у доброму гуморі.
Його колега Валерій розповідає, що вперше здав кров дев’ять років тому, коли ще служив у одній з військових частин на Донбасі: «Тоді у дружини товариша матір захворіла, і я здавав. Загалом здаю раз на півроку чи рік»
Його товариш Євген пам’ятає свій перший досвід здачі крові у дрібницях:
«Перший раз здавав ще на строковій службі. Восени 2003 року. Ми тоді удвох пішли з мого підрозділу. І у мене все було гаразд, а товариш знепритомнів. З тих пір, при нагоді, здаю без проблем», – розповів військовослужбовець ОЗСП Євген.
Епідеміолог Єлизавета Канна здавала сьогодні кров вперше. Зізнається, що давно чекала слушної нагоди.
«Стан відмінний. Я давно про це думала! Проте все не виходило, відкладалося. І ось я тут. Здача пройшла успішно. Здала як і потрібно – 450 грам крові», – старший лікар-епідеміолог служби медичного забезпечення капітан Єлизавета Канна.
Наразі загальна ситуація зі здачею крові почала потроху змінюватись. До центру потяглися військові, правоохоронці та охочі цивільні. Вони, ніби, передають естафету солідарності один одному, що доводить як карантин єднає українців.
