Міська влада виставляє на вулицю переселенців, що мешкають у модульному містечку.
Транзитне модульне містечко в Харкові є домом для більше 300 вимушених, майже половина з яких – діти.
До кінця літа вони мають звільнити приміщення. Десятки сімей, у яких війна забрала домівки, знову опиняться на вулиці. Чиновники міськради пропонують вирішувати проблеми самостійно – повідомляє Антикорупційний блок учасників АТО.
Війна трагічно змінила долі багатьох українців. Через бойові дії люди були вимушені покинути свої оселі, роботу та все нажите майно.
В 2014 р. на Південному вокзалі нерідко можна було зустріти розгублених людей, які приїжджали із зони проведення АТО ледь не в домашніх капцях, сподіваючись почати нове життя в нашому місті. Вони не захотіли стати громадянами терористичних недореспублік. Не маючи грошей, житла та знайомих в Харкові, вони сподівалися на підтримку з боку влади.
Але підтримка надійшла від уряду Німеччини, який виділив кошти на придбання та встановлення модульного містечка для переселенців.
Зведене німцями містечко було поставлено на баланс КП «Харківспецбуд». Кожні півроку переселенці укладають договори на проживання. З цієї осені підприємство вирішило договори не подовжувати.
З самого початку планувалося, що містечко буде тимчасовим. Всі, хто зміг адаптуватися на новому місці, вже покинули його. Вимушено залишилися найбільш незахищені верстви населення: багатодітні родини, матері-одиначки, інваліди та люди похилого віку, які не мають можливості придбати власне житло. На оренду квартири заробити теж складно – заробітків ледь вистачає на найнеобхідніше - утримання дітей та стариків.
Чиновники кажуть, що нікого виганяти не збираються – просто відключать містечко від електропостачання і комунікацій. Заступниця Харківського міського голови з питань охорони здоров'я та соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан пропонує здати літніх людей та дітей-інвалідів в спеціалізовані заклади. Фактично, пропонує дієздатним людям скинути «баласт» та йти далі.
Звичайно, що такий варіант нікого, крім місцевої влади, не влаштовує.
«Харківспецбуд» мотивує свої дії тим, що модулі знаходяться в поганому стані і жити в них неможливо. Натомість, мешканці містечка вважають, що стан модулів та техніки дуже добрий і охоче демонструють журналістам свій побут. Жителі згодні самостійно ремонтувати та утримувати своє житло. Йти їм нікуди і в цих тимчасових спорудах вони почуваються набагато безпечніше, ніж в зоні бойових дій.
На запрошення мешканців модульного містечка ми завітали до них в гості. Люди розповіли нам про свої проблеми, зокрема, про свавілля з боку адміністрації об’єкту.
Ми з подивом дізналися, що керівництво переїхало зі свого адміністративного модулю в більш просторий дитячий блок.
Побутову техніку, яку німці придбали для переселенців, начальник модульного містечка тримає під замком. Більш того, переселенці прямо заявляють, що комунальники розкрадають матеріальне устаткування та гуманітарну допомогу.
Разом з переселенцями, ми спробували поспілкуватися з начальством об’єкту, але конструктивного діалогу не вийшло.
Начальник модульного містечка, працівник КП «Харківспецбуд» Артур Стаценко, знаходився у відпустці. Поспілкуватися з його заступницею нам теж не вдалося – дізнавшись про наш візит, з міськради на службовому авомобілі з водієм приїхала юристка і заборонила заступниці Стаценка давати коментарі.
Цікавий факт: згідно з декларацією начальника модульного містечка Артура Стаценка, його заробітна платня в КП «Харківспецбуд» в 2018 р. склала трохи більше 11 тис. грн. на місяць. В 2017 р. і того менше – лише 6,5 тис. грн.. При цьому Стаценко декларує 3 квартири, гараж, автомобіль Infiniti FX35 та будує котедж в 242 м2. Грошові активи сім’ї Стаценків складають 24 тис. доларів та 290 тис. грн. готівкою. Ще близько 30 тис. доларів Стаценко зберігає у біткоінах.
Ще 5 років тому ніхто з переселенців не міг уявити, що їм доведеться покинути обжиті місця і починати життя з нуля.
Війна – спільне лихо українського народу.
Ми не маємо права кидати своїх співвітчизників напризволяще та не дозволимо знахабнілим чинушам наживатися за рахунок людської біди.
