Як земельні схематозники отримують у Харкові бронь
Медицина і земельні оборудки, здавалося б, дуже різні речі, але тільки до моменту коли за справу береться людина, яка точно знає, чого бажає та як це «порешать».
Під час війни Харківщина думає як залучити інвесторів. Через обстріли, замінування та загрозу окупації земля та нерухомість стають неліквідними. Хоча, дехто рекомендує вкладатися вже зараз. Є й ті, хто встиг завдяки сірим схемам отримати чималі ділянці на прикордонні, але не поспішає їх захищати. Пережидає, отримавши бронь. Не важливо, ті чи інші будуть господарями, земля стане приводом торгу.
Приватний берег Салтівського моря
До війни земля на березі Салтівського водосховища була «золотою», тут селилася місцева еліта, корупціонери, багатії. Попри існування Земельного кодексу, який забороняє забудовувати берегову лінії.
Але за пару років до повномасштабного вторгнення аж 23 гектари цього золотого берег відходить в приватні руки. Й за цим наче немає знайомих прізвищ. Власником стає дехто Валентин Суворов, який через договір іпотеки викупаї їх у… пенсіонерки-судді судді Наталі Ібадової, яка за деклараціями не зрозуміло коли й чому стала латифундісткою.
Ібадова з Луганщини. після повномасштабного вторгнення спочатку перебралася в Одеську область, а після відставки в 2017, вже у Харків. В деклараціях Ібадової ( вона заповнювала їх до 2019 року) реакреційна земля не фігурує. Її прізвище як власниці з’являється в іпотечній угоді, як продавця в 2020 році.
Можливо саме з цей рік земля й «пішла» з громади, й пішла через Ібадову як прокладу до реального власника – Валентина Суворова. Адже Суворов у рамках іпотечної угоди отримує право власності на цю землю лише за 2,5 мільйона гривень. 23 гектара за 2,5 мільона гривень!
В той час як навіть наразі в зруйнованому Старому Салтові ділянки коштують 1000 доларів за сотку, тобто, 4 млн гривень лише за один гектар (!).
Тобто у кращому випадку Суворов занижує у вартості та не сплачує чималі податки, або бере участь у схемі та виводить у приватну власність 23 га реакційної землі. Це вже інша, кримінальна корупційна справа. При чому все це виглядає саме як заздалегідь продумана схема.
І ще один цікавий момент - трохи більш ніж за рік ця територія буде окупована рф. Тобто в «схематоз» потрапила земля яке є чудовим плацдармом, для переправляння окупаційних військ через Сіверський Донець. Й тут вже складно сказати про що йдеться. Про невдалий бізнес-проєкт по захвату рекреаційного побережжя для будівництва котеджного містечка я на Трухановом острові в Києві, або навпаки підготовку плацдарму. Питання для спецслужб.
Хто такий Суворов?
Ім’я Валентина Суворова значиться у директорах та засновниках декількох фірм. Ще у 2017 році він реєструє разом з товаришами на себе обслуговуючи кооператив «офісний центр Гагарина 1».
Це старий міський фонд, який був у власності громади, та який є наразі юридичною адресою для 116 установ.
Щоб отримати в керуванні таку нерухомість потрібно мати чималі зв’язки у системі інвентаризації нерухомості, міського комунального майна та серед досить закритої касти керуючих радянськими готелями. В принципі, частина співвласників кооперативу саме такі люди.
Своєю чергою така робота дає можливість збільшити зв'язки у різних та отримати власну адресну книгу, яка дозволяє дійсно «вирішити» будь-яку проблему.
Так, завдяки своїм знайомствам Суворов становиться директором ТОВ «Інжерено-правовий центр «Гранд», який також має юридичну адресу Гагарина, 1. Со-засновником якого є Комов Володимир Володимирович, який майже протягом року в 2020 працює першим заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Маючи доступ до державних важелів та інформації про спірні ділянки партнери через суд та іншими шляхами «допомагають» з землею та нерухомістю клієнтам. Не забуваючи про себе.
Скоріш за все у власності Суворова опиняються дві ділянки на березі Старосалтівського водосховища в реакреаційній зоні розміром понад 23 га (!).
Інші ділянки по прикордонню
Згодом Суворов становиться керівником ще однієї фірми ТОВ «Аква Дана», в 2017 році він переоформлює її на іншого директора пані Марину Ярошенко, яка змінює діяльність фірми на роздрібну торгівлю продуктами харчування. Але до того часу Суворов встигає оформити на фірми 5 ділянок оборонних земель у прикордонні, які й наразі є власністю фірмі.
Йдеться про Богодухівську громаду, де дійсно є природні надра - газ, пісок та вода. Але саме тут про створення офіційного видобутку не йдеться. За словами місцевих мешканців, ані води, як свідчить назва фірми, ані інших копален навколо села Зарябинка, а саме там оформлена земля немає.
Також Суворов стає директором фірми «Медцентр Материнства та дитинства «Марія». На цей медцентр, який наче працює у Харкові й займатиметься здоров’ям, Суворов знову ж оформляє дві ділянки (одна у власності, інші в оренді) у сусідньому селі Леськівка Богодухівської громади.
Зрозуміло, жодного філіалу приватного мед центра там не з’являється. Все що було в тих краях з медицини – державний будинок літних людей або бабдім, як його називали місцеві, але й той стоїть забитий ще з часів срср.
А Суворову відходить цілком придатна для аграрних робіт земля, або для будівництва котеджів – знову вода поруч, - при чому знову ж таки відходить скоріш за все за корупційними схемами.
Справа в тому один з депутатів сільради, а саме Володимир Костенко, який виділяв землі Суворову та поніс покарання за вчинення корупційних дій, записаниц бенефіціаром цього медцентру. Така ось дивина - селянин власник приватного медцентру. Або умовний власник – «зицпредседатель Фунт».
Інший власником виступає птиця більш високого польоту - Хурішан Аббазов. У минулому чиновник від медицини у Криму. А наразі, ні він не бізнесмен в Україні, а доктор у Москві.
Сам центр відомою клінікою у Харкові не став, складається враження, що він був створений лише заради махінацій, адже відгуки були та є не високі.
Купити «бронь» за послуги «порешать»
Майже всі ділянки Суворова з початком повномасштабного вторгнення опинилися в зоні активних бойових дій. Чимало аграрієв зі зброєю в руках боронять свою землю. Що робить Суворов? Отримує бронь як викладач в непрофільному для себе виші.
Суворов «знаходиться» на Кафедри громадського здоров’я та управління охороною здоров’я Харківського національного медичного університету, де має що має 0,75 ставки та захист від мобілізації. Він не є лікарем або науковцем, хоч має статус кандидата наук по держуправлінню. Саме за цим фахом наче повинен викладати предмет «Публічне управління та адміністрування», але, за словами студентів, у них немає ані такого препода, ані такого предмета в розкладі.
Будь-який університет - складний механізм, держава в державі. За принципом європейської освіти, це автономна установа, управляє й заробляє фактично без втручання керівництва країни, де знаходиться. Окрім студентів та викладачів, це складна система менеджерів, яка керує науковими та освітніми процесами. В цьому випадку університет слідкує за репутацією, не втручається в політичні ігри з місцевою та центральною владою, дбає про прозорість витрат та якість освіти - все це запорука існування університету.
В Україні університети мали та мають бюджетне фінансування. Надходження якого довгий час “утрясав” ректор. Тому керівників вишів змінювали партквитки, пили в ресторанах на днях народження місцевих князьків, “роздавали” студентські місця та місця в аспірантурі нащадкам провладних персон. Передбачено, що після таких зусиль ректор вважав виш вже своїм феодальним маєтком, від якого також отримував прибуткові відсотки. Попрощатися з владою та доходами від бюджетних “розпилів” та контрактників через “якийсь вибори” для таких феодалів не варіант. Навіть коли номінально не можна було бути ректором з будь-яких причин, на цю посади всаджувалися весільні генерали, та розставлялися у системі керування «свої люди».