В Збройних Силах України розроблено новий порядок допуску для роботи військових прокурорів на армійських об’єктах і у військових частинах.
Безумовно, таке рішення у Генеральному штабі ЗСУ, якій веде війну зі сильним і небезпечним зовнішнім ворогом, виникло не випадково та має відповідне обґрунтування щодо співпраці з внутрішніми «помічниками» щодо майбутньої перемоги у збройному конфлікті.
Таке рішення головного воюючого органа військового управління держави не задовольнило Головного військового прокурора України, який подав на це рішення військового керівництва позов до Окружного адміністративного суду м. Києва.
У позові йде мова про правила проведення процесуальних дій, порядок збору матеріалів та складення адмінпротоколів, організацію виконання представницької функції військової прокуратури. В ньому ж наведені статистичні дані роботи військових прокурорів, є посилання на події останнього часу на військових складах озброєння (чомусь, як «порушення щодо зберігання боєприпасів» - хоча рішень суду по цим питанням громадськість ще не бачила), твердження про нібито активну та ефективну роботу військових прокурорів у таких випадках. Взагалі, як би усе гаразд, проте, начебто, вимоги військових - протиправні.
Але існує і інша сторона цих посилів, яка безпосередньо відображає практичну складову дій військової прокуратури і взаємодію із армійськими організмами.
Так, наприклад, розслідування подій на арсеналі в Балаклеї військової прокуратурою чомусь наполегливо розглядається тільки під ракурсом «порушень правил зберігання та прорахунками протиповітряної оборони» (що сьогодні, до речі, не підтверджується доказами), а не іншими, більш достовірними, але менш зручними та більш проблемними для військової прокуратури причинами.
Не є новиною для громадськості та, м’яко кажучи, далекі від теми військових злочинів, компетентності і професійної толерантності, а, інколи, і елементарної порядності дії представників військової прокуратури.
Ось тільки декілька штрихів щодо дій військової прокуратури Харківського гарнізону, які стали загальновідомі останнім часом.
Триває досудове слідство щодо справи колишнього начальника Харківського гарнізону та його заступника, яким військова прокуратура інкримінувала змову та розтрату державних коштів. Обидва офіцера, за відповідними посадами, добре знайомі широкому колу харків’ян, тому і увага до ходу справи не зменшується. Розгляд справи по суті та рішення суду нададуть відповіді на всі питання. Але достатньо було побувати хоч на одному засіданні суду, послухати обидві сторони, щоб бути впевненим, що затримання, тримання у СІЗО та піар в ЗМІ, як мінімум – сумнівна необхідність в діях військової прокуратури, як максимум – перевищення повноважень, замовленість та використання адмінресурсу.
Також відомо, що незалежні від військової прокуратури компетентні органи, проводять перевірку порядку призначення на посаду заступника начальника Східної філії підприємства «Військторгсервіс» (м. Харків) близького родича військового прокурора Харківського гарнізону. Підтвердження такого факту надасть можливість військовому прокурору Харківського гарнізону здійснювати протиправний контроль за військовою торгівлею в гарнізоні, діяльністю підпріємців-арендаторів та виконавців послуг, тиску на них і, як кінцевий результат – отримання неправомірної вигоди.
Не є в Харківському гарнізоні таємницею і той факт, що військовий прокурор забезпечив проживання свого новопризначеного у харківський «Військторгсервіс» близького родича в службовому гуртожитку Міністерства Оборони України по вулиці 23 серпня, буд. 2А, кв. 31, яке отримав для себе особисто. До речі, факт отримання жилплощі в гуртожитку військовий прокурор упустив у декларації про доходи, як і упустив вказати особистий автомобіль «Тойота Прадо». Практично протягом нетривалого терміну після призначення на посаду військового прокурора в надпотужніший по кількості підконтрольних військових частин, установ та оборонних підприємств Харківський гарнізон, військовий прокурор та його заступники придбали автомобілі преміум-класу: перший заступник прокурора гарнізону - «Фольксваген пассат», заступник прокурора - «Тойота Камрі», військовий прокурор - «Тойота Прадо», підкреслюючи свій «бізнес-статус».
Не залишилося поза увагою спільноти і те, що керівництво воєнної прокуратури Харківського гарнізону вже придбало, засвоїло та активно використовує в діяльності нові смартфони «Iphone Apple 10», ціна за одиницю яких перевищує 30 тисяч гривень.
Останнім часом в військовому гарнізоні Харкова зростає напруженість щодо розподілу службових квартир для військовослужбовців, який планується найближчим часом. Нещодавно, військовою прокуратурою, попри всі моральні норми, були впроваджені маніпулятивні дії під час виборів житлової комісії гарнізону та ії голови. Метою цих дій було наполегливе намагання отримати три службових квартири для керівництва військової прокуратури. Але, після призначення новим начальником гарнізону бойового генерала є сумніви, що до остаточного правового рішення у кримінальному провадженні відносно колишнього начальника гарнізону та його заступника, буде прийнято рішення щодо «заохочення» військових прокурорів позачерговим службовим житлом за рахунок військовослужбовців Збройних Сил України.
Так, на декількох штрихах стосовно тільки одного Харківського гарнізону, можливо сказати, що дійсно існує й інша сторона посилів Головного військового прокурора, вона - в практичній складовій дій деяких представників військової прокуратури, які наполегливо, не озираючись на професійну гідність та честь, будують свої «майнові-фінансові околотки», такі маленькі «закриті акціонерні товариства «Військова прокуратура». Тільки для себя… Чи ще й для когось нагорі?
Якщо до реального портрету представників гарнізонного керівництва відновленої військової прокуратурі додати намагання підкреслити свою належність до десантно-штурмових військ розстібнутої у ворота «тільняшкою», обвішений ювілейними значками кітель, стрибання при перших акордах Газманівських «Офіцерів», кумедне випинання особистої зброї в кращих традиціях карнавального козацтва, то вже до рішення Окружного адміністративного суду Києва можливо ствердити, що правда – десь посередині.
Об’єднані одними стратегічними завданнями зміцнення Держави, будівництвом та зміцненням сучасної армії, чомусь Збройні Сили України асоціюються у спільноти з народом, а от військова прокуратура, чомусь, - з панством… Так може в цьому напрямку необхідно попрацювати керівництву Головної військової прокуратури не чекаючи судових рішень?